"Шутя, всерьез или намеком
Она должна все ж быть уроком" - я думаю - урок отримали усі і маємо його отримувати щодня.

Дякую,Тамаро,твоя правда)))

дата написання 2012-04-17 22:38:43

а на ПМ- зазначено 2011 рік

Дата публікації 2012-04-17 22:38:43
Переглядів сторінки твору 225
Творчий вибір автора: Любитель поезії
Статус від адміністрації: Любитель поезії
Народний рейтинг 0 (5.48)
Рейтинг "Майстерень" 0 (5.38)
Оцінка твору автором -
Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.09.13 17:35
Автор у цю хвилину присутній

не знаю чому пропадають коментарі але я вибачився сказав що помилився роком . бо не розібравс повністю з ПМ. я там тільки від учора, завдяки Вам. Але для чого викладати минулий вірш та ще на російській мові. на сайті де прийнято спілкуватись українською?

я запитала дозволу, треба було

я ж писала, себе не перекладаю, буде інше вже

я теж не маю звички повторювати свої думки викладені на одній мові, в перекладах на іншу. лише один раз дозволив собі цей гріх... так треба було

Ми убогі духом, марні,
Хочемо лестивих слів,
В мріях ми своїх захмарні ,
Зерна не відділимо від плів.

Нас дійсно тягне в вишину,
Щоб в небі синьому літати,
І яструбом на дичину,
Свої бажання відпускати.

А вишенні суцільні хмари,
Нема душі, слова пусті,
Бажання наші як примари,
Із похоті та заздрості.

Хто перший розчинив вино,
Добавивши у нього воду?
Хто перший зняв пусте кіно,
Гріх відпустивши на свободу?

Слова з відсутністю душі,
Як не римуй їх у рядок,
На стануть зватися вірші,
Бо не породжують думок.

Не варто навіть сперечатись
Поезія - не графоманство,
Вона щоб істини добратись,
Воно – лише словесне чванство.

Хто бачив величаве море,
Всіх барв не зможе передати,
Лиш ми як море гонорові,
Беремось інших научати.

Слова поетові оброк?
А може, лиш заміна дива.
І нерви зжаті у клубок,
Віршами сказані красиво.

По нитці тягнемо з клубка,
Ґвалтуючи нерідко слово,
Здається відповідь близька,
Що ж є життя всього основа?
.
А море – це та сама галька,.
В яку порізавши ступні,
З душі, а не під кальку,
Ми пишемо свої вірші.

Душа запущене болото,
Яке гадюками кишить ?
Тихіше, є для всіх свобода,
Своїх думок ловити мить.

Я тільки римувала Ніцше) Те, що він написав, буквально.

я такого щастя читати на німецькій немаю. я не філолог