Ні,я бачила, Не наснилося. Вікна вечора Враз відкрилися. І злетіла я Понад рамами, Дивувалися Вітер з хмарами, Тихо марили, Поспішаючи! Я летіла ввись, Зверху бачила, Що ж то рай Земний! Необачні ми...
Аж самому захотілося політати, але, може, я крильця слабенькі маю, чи зарано ще на"рай земний" мені дивитися згори?.. Все вірно, Таню, - романтики обачними не бувають.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
