Нема дон кіхота і хай - чи то треба: в епоху зневіри летіти у небо, кричати, гукати ау - і до кого? ти тут, дурисвіте, у світі німого "не чую – не бачу", "не знаю-мовчу"...
І,хоч маю крила, скажу - н-е л-е-ч-у, ланцюг дам у руки, команда - "на цеп" - і я вже у будці: у крові совдеп; наказ - і у руки перо_автомат, зміню виховання на вибраний мат
Знайду вітрячок, і для всіх напоказ, як треба – зруйную, а ні, то намаз, не треба - молитви і віра в Христа; накажуть, і знову - гаразд - я німа: не знаю-не бачу, не чую...
.Тамаро. Оскільки Ви,говорити про сором тут а не в приватному повідомлені, надіюсь не буде проблеми в тому що відповім Вам саме тут.. Зовсім не маю нанамірі поставити всіх проти себе але істина мені понад усе.. Більшого всьогомені не подобаються ситуації які можна назвати подвійними стандартами.. Я постараюсьпояснити.. 16 вересня 2012року мною було викладено на «Натхненні» публікацію « Хай квітнуть водянілілеї», яка мала розмірність : 17.17.17.17. 18.18.18.18. 17.17.17.17. Ця публікаціябула видалена Адміністрацією. Пробачте щонаведу дещо з особистої переписки з Вами та Олексієм, зокрема 16.09.2012 року. Ви --- «Юро, направах адміна прошу, не засипай сайт віршами, краще менше, да краще... Я видалила останній. Нехай це буде один, але опрацьований. Кількістю не візьмеш.» Олексій «впринципі, якщо вирівняти, щоб було кругом по 17 або по 18 то він має право на життя. У пісні приспів має як правило інший розмір, а вірш, треба від початку до кінця доводити одним розміром. Не знаю як хто, а я зразу відчуваю "збій", який ніби гальмує читання і примушує зупинятися...» Ви --- «Вірш маєправо на існування. Вирівняй розміри. Ну не може один куплет бути 17, інший 18,Юро, зрозумій! Це приспів у пісні може...Я не хочу перевіряти наголоси, збої теж є, я вже писала в коменті де. Мелодика куплетів різна через різні розміри, почитай і відчуєш.». Пробачте п.Тамарощо маю до Вас запитання, і пробачте що питаю саме тут: 1) Чи невидається Вам ситуація коли одну публікацію за те що один куплет має іншу розмірність ніж інші, видаляють направах Адміністратора, а іншу хвалять – подвійним стандартом, якщо ні то в чому принципова різниця між однією з моїх перших публікацій, та однією з останніх п. Тані( вони обидві мають дієслівні рими, мають куплети з різними розмірами)? 2) За щосоромно? Я як і раніше, ставлюсь до Васприязно і гарно, але дуже хочеться почитати відповіді на своїзапитання, і ще раз вибачте що навів дещо з особистої переписки..
Юро, мені соромно за те, що ти так нічого і не зрозумів! Шкода, але переписки, тим більше приватної, вести не буду. І далеко не на правах адміна, яким, я до речі, не зловживаю. А просто - як людина.
Пане Юрію, а Ви не замислювалися над тим, чому більшість із Ваших творінь не коментують? Не вийшло стати великим поетом, то вирішили стати великим критиком? Навіть не лінуєтеся звертатися до приватного архіву і виставляти напоказ приватні бесіди! Вам є чим пишатися! Вітаю! Про які "подвійні стандарти" взагалі мова? Людина або уміє писати або ні, іншого тут немає.
Подвійні стандарти, це коли в двох однакових ситуаціях , чинять порізному..Поки що я не отримав відповіді в чому різниця, тому наразі вважаю це подвійним стандартом..Щодо того, що ви з предметної розмови переходити на спроби мене образити..напевно Вам немає що сказати по суті, тому переходите на образи. Я не мрію стати «Великим та Відомим» , щастя в житті бачу в іншому.. пишу загалом не задля коментарів, і через те що некоментують сильно не переймаюсь,коментарі в стилі описаному Криловим в «Зозуліта Півні», мене не тішать..Чи відбувся я як поет, ще говорити надто рано, я ж не втомлююсь говорити щоще вчусь. І надіюсь ще до кінця менідалеко.. через те розмова про «відбувся не відбувся», надто передчасна.Загалом слід усвідомити що займаючись чи намагаючись займатись літературою потрібно орієнтуватись начитача а не філолога. По суті предметноїрозмови…Хтось пояснить в чому різниця, і чому це не слід вважати подвійнимстандартом, чи всі будуть бавитись в політику, і відходити від суті розмови?
Ми всі вчимося. І зірковості та кумівства (на що Ви постійно натякаєте і не переймаєтеся тим, що це ображає людей!) тут я не бачила. Ви кажете, що орієнтуєтеся на читача - так ми ж і є Ваші читачі! Виходить, що Вас абсолютно не хвилює думка читача. Яку предметну розмову Ви хочете? Щоб Вам по буковці написали що і як треба писати? Так цього не буде. Поезія багатолика й багатогранна, у кожного своє бачення. Не можна оцінювати однаково класичну лірику і стиль білого вірша. До того ж, ми всі люди, і те, що подобається одному, може не подобатися іншому. Філолог теж людина і до речі, теж читач. Є загальні правила, але кожен сам шукає своє місце у світі творчості. Якщо Ви цього й досі не зрозуміли, то далі вже немає про що говорити. Це просто переливання із пустого в порожнє. Успіхів та натхнення!
Справді, Таю, часто ми пишемо не за правилами,інколи це помилка, і ми раді, що нас поправляють... Інколи свідомо. І тоді жодні поправляння нам не потрібні. Особисто я втомилася від цих діалогів, що забруднюють сайт і принижують його статус, тому виходжу звідси. На жаль...
знаєте, за соціонікою, якщо перевести в літературні персонажі, є люди-дон кіхоти, і я ось задумалася, на скільки їм важко у нашому суспільстві, як, не жаль, пристосуванство і егоїзм домінує у світі... дон кіхот - дивний, незрозумілий лицар, на пм мені написали, що їх легко використовують у своїх цілях... не знаю...це якраз уже недонкіхот дякую щиро))
Дуже цікава графічна репрезентація твору: обірвані, роздроблені рядочки передають надрив та розпач сутності ідеї. Вірш викладений від першої особи однини, але насправді виражена узагальнена безособовість та, водночас, причетність до кожного зокрема. Прихований контраст змісту і є актуальністю злободення, що пронизане протиставленням справжнього й фальшивого. Тетяно, такі вірші залюбки готова аналізувати день і ніч Звернення до соціальних чи філософських тем не кожному під силу, а у Вас це виходить чудово! Натхнення Вам!
Юра, друже, я тобі писав, ще на початку знайомства, що з філологами краще не сперечатися... Все таки п'ять років їх учать в універі, ну так не можна сказати який розділ треба прочитати, треба системні і глибокі знання, ми користуємося простими методами, поверхневими. Піди до лікаря і запитай, який розділ треба вивчити в медицині, щоб знати все про хвороби, а їх учать 7 років, дають системні знання- з хімії, біології, анатомії і таке інше..Постановка питання некоректна, а саме головне, що і головне кому хочеш доказати? Твоя постійна війна нікому не потрібна і до поезії вона ніякого відношення не має. Як правило, того що тобі дали в вигляді посібника з азами римування достатньо, тільки треба уважно прочитати, розібратися і використовувати, але то ж не догма, а керівництво до дії, поезія не математика...Почитай Івана Низового( як приклад), уважно прочитай, проаналізуй, зроби висновки.
Та суть не у філологу, і я вивчаю і поглиблюю. Справді, знань з віршових розмірів досить, а інколи їх зовсім не знають і пишуть чудово. Є ряд робіт, які називаються "Основи віршування". Цього більше, ніж досить. А далі - кому в які стилі треба)))
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
