Хто до Львова приїжджав, той знає,
Каву тут готують запашну,
І львів’янин нею пригощує,
Подругу сховавшись від дощу.

Сонце й дощ, одвічне поєднання,
Тихих вулиць, затишних кафе,
Тут повітря сповнене коханням,
Дух поезії в ньому живе.

Всі тут люблять каву готувати,
Душу заложивши в ритуал,
Щоб повільно потім коштувати,
Запаху солодкий ареал.

Посміхатись, душу відкривати,
Під дощем, брущаткою іти,
І одне бажання загадати,
" Завжди разом, тільки я і ти"

гарно, дякую за такий коментарій

мені сподобались Ваші думки. навіть дуже

Закоханим можна позаздрити! Чи поспівчувати...

Ви як завжди дивитесь в суть..

дякую

це вже ціла філософія, хто, чому, як

дуже смачно...;)

Дякую, люба)))

Мимо кави, та ще й зі Львову, ну як пройти мимо...Гарно!

Поїдемо пити каву гуртом))

Я за!!!!

Агов, Львів,ми їдемо)))