Таню, прикольно - своєю влучністю! Таки так: спочатку - сама наївність, а потім випускаються кігтики... Далеко не всі знають міру, та й хто її взагалі знає? Міра - лиш любов...

цікаво, Лоро, що написала, маючи на думці один куток зору, а вже коли перечитувала, то бачу оті нюанси... змія - образ багатогранний))))))))))))
дякую

- що багатогранний, то багатогранний...Ніхто і не сумнівається

о))) різноманітні

Передсмак захоплення й закоханості... І флірт солодкий, як стигле яблуко... А змія... що змія - вона хитра й мудра! Від моменту створення світу змії вже навчилися обходитися без Єви у таких делікатних справах з Адамами )))) Таню, жіночно, весело й з підтекстом! Браво!

Дякую)))), Олю)))

Чоловіки змій бояться:)Гарно)))

А чом би й ні,Світланко, інколи варто)))) Аби не розслаблялися

Рідко хто спочатку шипить. Це уже потім через кілька років сумісного життя...

Ой, і шиплять, і похмельніють...;)

Одні підтексти...))) бо змії чоловікам являтися не сміють…От якби, як пише Лена, і через кілька років не сміли... Ой, тут стільки можна писати роздумів...Багато ти Таню сюди заклала!)))

Рада, Тамаро, за таке сприйняття.На ПМ одні чоловіки відгукнулись спочатку і , здається, майже всі зрозуміли однозначно - змії- це...не вони

...Зайшла перечитати! А буває, що "зміївство" не таке вже й злостиве - так, для "порядку", для "сугрєву" - щоб не так приторно-солодко було! (Усміхаюся).

А воно і так буває.Але це ж талант))))

Люблю тебе, хоч і не знаю хто ти,
Які у тебе руки, ноги, очі,
Чи серце є, чи є душа достоту,
Що зробиш, до любові я охоча...

Та знай, незнаний мій, що тільки ти
Мою напишеш долю - буду я
Ласкава й ніжна кішка чи змія...

Люблю тебе, о незнайомка, ніжно,
Вже бачу руки, ноги, погляд кішки...