Забуті печалі стривожені ноти сьогодні примчали і сіли навпроти призвали на допит кололи думками саджали на лаву в уламках і ржавих злинялого кольору спогади слали у темряві нявок на мене пускали
чекали прокльону зневіри і болю та я не при силі в могилу на схилі думки і тривоги як кулі злобливі вкидати недолю мов суп в недосолі
не з ними я в тиші не чую не бачу і ноти до мене летіли незрячі а я їх не чула до звуків ледача
секундні розпуки тих звуків не горе в думках і без муки цвіте матіола
Твір пронизаний хвилюваннями, суцільними запереченнями (категоричні "не") та тотальною зневірою. Але цвіт матіоли, аромат якої ввечері огорне все, зачарує новонародженим оптимізмом. Неперевершено!
О цей початок!Взагалі, цікаво,виставила на ПМ - жінки зрозуміли,чоловіки розкритикували, особливо початок,що за ноти пусті присіли,-написав Микола Дудар. Дякую,Світлано,за розуміння.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Дякую!!!
дякую, Олексію)
