Я закохалася у місто. Там людно так, але не тісно, Там дощ летить, а ти щасливий, І холод дивно й ніжно гріє…
Я закохалася в минуле, Його дбайливо загорнули І зберігали до пори… А ти захочеш – не пройти, Не оминути. Бо краса Навколо тебе і гука: Я кава й ніжний шоколад, Я Опера і водоспад, Церкви, собори і ікони. І Дух Соборності коронний.
Так полюбила ніжно Лева. Коханка з півдня я липнева…
А ще одна з півдня сидить тепер з ангіною Але, то не коханий Львів винний, а "данецкиий" потяг, в якому гуляли вітри з дощами А у Львові холод дійсно ніжно грів... Гарно!
Танюшка, як шкода, що ти тоді прямо перед нашим походом в нижню частину театру пішла на вокзал. Треба було, пора, що ж поробиш... А я тоді ще подумала: ну, хай би вона хоч на 5 хв. ще залишилась, подивилась би підземну річку Полтву, нюхнула б того підземелля (разом нам було нічого, нормально, а загалом - жутковато)...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...