Ніч впала тихо, обплела земне, тривожне, дико-тихе почуття. Я вже давно далеко не весна, та ще мене і в зиму не пуска. У спокої незнаних відчуттів я проживу ще років кільканадцять, як Бог дозволить... Світ мене зігрів, я маю щастя в путь земних збираться, вже знаючи ціну - " а я живу". І я іду, радіючи дощу, і спеці, і порадам, і тривозі.
Я не згораю у тяжкій знемозі. А просто йду по вибраній дорозі.
Я вже давно далеко не весна, та ще мене і в зиму не пуска... - от і добре, це таке інтересне відчуття - "безвременье"!.. Отже, ще немає старості, а це дає надію на... її антонім!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Ніч впала тихо,
Життя прекрасне, незалежно від віку, тому треба цінувати кожен новий день і вміти радіти таким, здавалося б простим, речам! 
