А щастя вирина з нікуди, якщо тебе кохає-любить, воно ізрання на сторожі, планує день тобі погожий, ховає недруга подалі, бере на себе всі печалі, змиває з неба колір жАлю - і день яскрава акварель.
Та це не ніжний менестрель, що утішає безтурботно: його немає, де скорботно жаліються на відворотнє, із року в рік і день-у- день, то ж змінить тон своїх пісень, і не питай, чому, чому, ти сам сховав його в пітьму…
А день, прикрашений в коралі, воно сховає без моралі...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
