… І сипались роси на ніжні п’янкі стебелята, І сонце вставало, заводило погляд у даль, І світ оживав… Оживала покинута хата Вітрилами саду і гордими щоглами мальв.
Пташина когорта торкалася співами ранку, У яблуках зріли соки й рум’яніли боки, Схилялись гілки аж до ґанку… До чистого ґанку, Що їх замітали вітри без твоєї руки…
Присяду на сходинку, тут, де любив ти сидіти, Де ще по-осінньому тепло і сонце в чоло… І квіти, з якими ти вмів говорити у літі… Люблю їх… тобі ж бо так солодко з ними було…
Не вистачить сили і слів, щоб молитись… Заледве, Як пам’ять торкнеться стежинок жовтневим дощем, Душа відгукнеться плачем журавлиним і небом: "… та як же без тебе?... Без тебе… … Не віриться ще…
2011
Пам"яті Івана Низового
Ганна Гайворонська*
Ти гарний поет, Іване! Не хочу казати, що був. Нас теж незабаром не стане, Бо старість гряде, наче зсув. Як жаль, що порвався міх серця. Не викришить й миті воно. Іване, на нас ти не сердься, Ми вип’єм за тебе вино.
Ти був, як палаюча ватра, Від тебе іскрило й пекло, Але молодого аматора Ти вчив, щоб у віршах цвіло, Буяло вкраїнською мовою! Твій вірш і співав, і тужив... Ти кашею гарбузовою Гостей частувати любив.
Ти брав зависокі ноти, Ти весь із трави і заграв. І в цій нелегкій роботі Ти серце своє надірвав. Й душа твоя латана й рвана Ніяк не тримала вже слів...
А як же ти там, Іване, У небі і без віршів? 2012
У пам'яті людській є імена
Івану Низовому
Олександр Олехо
У пам'яті людській є імена, Чиї карби у часі не тьмяніють: Нехай Івана з нами вже нема, Його вірші від того не міліють.
Із відео, зі спогадів і книг Зринає голос тепло і душевно, Насамперед до рідних і до тих, Хто правду зберігає в серці ревно.
Любив цей світ, далеко не святий, І так писав, неначе словом дихав. Душею щирий, духом молодий, Він до єднання Україну кликав.
Земну печаль оманливих років І світлу втіху праведної днини Вливав пером у ручаї віршів, І ті впадали в океан людини.
Безмірно вірив, що лихе мине І каменем наріжним ще постане Не блуд грошей, а чисте низове, Де Божий дар – життя багатогранне.
Народний дух майбутніх поколінь Поета Низового не забуде, Бо не міняв високе він на тлінь І завжди знав, що «… як напишеш, так уже і буде».
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
