Хай тільки не зневажає ... нас, маленьких чорноробів поезії.
Василь Симоненко
"Поезії маленькі чорнороби"...
Нам доля уготована така.
Хтознаяким не буде наш доробок,
А праця завжди вельми копітка.
Нас Іменем не буде наречено,
Оцінить вірш - по-щирому, сповна
(І це нормально) - люба наречена
Та - по весіллі - молода жона...
І все ж робота наша не даремна -
Ми геніям протоптуємо шлях,
Які в добу з’являються буремну
Та зерна правди сіють у серцях.
Їх полягла на полі змагу низка -
Шевченко, Леся, Симоненко, Стус...
Попереду, здавалось, дуже близько
Князівство волі, сповнене спокус
Писати все, що лиш душі угодно,
Не дуже озираючись навкруг.
Але... дарма. Летімо у безодню
Безумства, зрад, облуди і наруг.
І доки будуть нам іще потрібні
Вожді залізні, велети без хиб,
Живі месії, Богові подібні,
Які здіймуть палючий смолоскип?!!
Душевні крають муки і хвороби,
Ми маримо, бо є пишатись чим
"Поезії маленьким чорноробам":
Ми - полум’я, що викликає дим.
1996 - 2013
Категорія: Юрій Кисельов | Додав: Юрко (24.10.2013)
| Автор: Юрій КисельовE
Зміст вірша підтримую на всі 100%, так і є - "Поезії маленькі чорнороби"..., А там час розставить все на свої місця, та і ми уже не зможемо зупинити цей процес. Писали, пишемо і будемо писати...
Щиро дякую Вам за вдумливий коментар! Але, здається мені, зміст усіх строф надто пов’язаний, щоб їх розділяти; вони сприймаються як одне ціле. Хоча... подумаю.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
