Генетичний страх

Хворіють страхом наші гени,
Ми діти вбитих поколінь.
Рушник і хрест на в'їзді в села -
Сумні нагадування всім.

Онукам зрадників Вітчизни,
Щоб не забулися вони.
Нащадкам тих, по кому тризна,
Свіча у вікнах восени.

Нас раз-по-раз ведуть на страту,
Ми мовчимо, немов німі.
Пульсує кров - в ній вірус страху,
Він причаївся і в мені.

Шепоче в тиші щось зрадливо,
В ній тільки чути серця стук.
Героїв гени розгубили,
Верніться, Гонта й Кармелюк!
2012

Якби ж то знати, де віднайти нових поводирів для народу, чесних, відважних і мудрих... Проникливо про наболіле.

Вірю, якщо Україна має таких поетів, як Олексій Тичко, Юрій Кисельов, має їх вірші, то ще не все втрачено!