Від рабства на волю

До Дикого поля,

Шукаючи долю,

Ішли в козаки

Зацьковані люди

В надії, що буде

Свободу здобуто

На вічні віки.

Крізь тяжкі негоди,

Великі пригоди

Вони йшли в походи

Все далі на схід,

Й на річці Лугані,

До того незнаній

У роки прадавні

Став Кам’яний Брід.

Це ж я не зненацька

Про землю луганську –

Вкраїнську, козацьку! –

Розмову повів,

Бо нарід могутній

Про час незабутній

Нам пам’ять в майбутнє

Нести заповів.

1995