Ти сколихнула душу всю до дна. Та що там сколихнула – Землетрусом Пройшлась по ній! Регоче Сатана – Не вперше – над розіп’ятим Ісусом. Посміймося ж крізь сльози: дивина, Йому вже до причастя – і в землицю, А він до животворного стегна, Крутого, мов окріп, свою десницю Простягує! Не смішно, далебі… Ніхто тобі не вивершить корони І трону не згромадить – На вербі Пліткують, Замість плакати, Ворони.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
