Над Сватовим світає Україна В своїй неперевершеній красі: І соняхи, і вишня, і калина Вмиваються у росяній ясі, Являючи символіку правічну Оновленому світові: сприймай Країну цю прапервісну й космічну, Приймай її в чистилище і в рай. Не відвертай вгодовану парсуну Від лика худорлявого її - Персоною нон грата на трибуну Вона не прийде! Наші солов"ї За вигідний прокорм не продавались Ніколи і нікому, Й журавлі, Де б не були, Весною повертались Додому, до найкращої землі! Ми прийдемо в Європу, як почесні - Не гості, ні - господарі життя, І в кожнім нашім вислові і жесті Побачить світ осмисленість буття. Ми є "народ, якого правди сила Ніким звойована ще не була!", Трагічної історії могила Курганом слави стала й підняла Народ козацький на святу вершину Державності; Священна булава Богданова Боронить Україну Й щодень її утверджує права! В гаях не мовкне пісня солов"їна І поглина сторонні звуки всі - Над Сватовим світає Україна В своїй неперевершеній красі.
2
Тут і шляхи рівніші, ніж усюди, І не такі заплутані стежки, На межах межи трав І аж по груди Пшениці виростають колоски. І соняхи тут сонячніші наче Від простору блакитного в полях, І ближчою минувшина козача Здається, І Чумацький зорешлях Реальніший - У затінку раїни Скрипить від давнини, Не поспіша В майбутність невідому України... Тут вольницею тішиться душа, Притлумлена міською суєтою! Сюди я приїжджаю залюбки, Й мене тут гріють дружбою святою, Присватують прості степовики До звичаїв усталених, до пісні, Що з давнини, не втратившись, Прийшла... Тут слухаю новини добровісні Про переміни в побуті села. Найбільша насолода - Рідна мова, Яка давно, Немов ручай дзюрчить, - Мала дитинка навіть тут готова По-рідному балакати навчить Перевертня зросійщеного... Всюди, У цім краю слобід і всіх свобод, Я зрозумів: Живуть якраз ті люди, Що мають право зватися - Народ! Я Сватовим засватаний в любові Взаємній - Не зіб"юсь на манівці, Прямуючи сюди: Мій шлях дзвонкові Звіряють придорожні криниці!
3
Маленьке Сватове - столиця Красунь. Не раз я помічав: То йде цариця-молодиця, То павою пливе дівча Такої гордої постави На витончених каблуках, Ласкаве й трішечки лукаве, Ще й з ямочками на щоках.
Про місто Сватове доцільно Лиш позитивно говорить, Бо тут спрадавна традиційно Вогонь відродження горить, Яскравіший, аніж в столиці, І мова предківська - жива: З провінції, з її традицій В нас України прибува!
Тож їдьмо в Сватове частіше З усіх усюд, з усіх сторін, Щоб душу вродою потішить За молодістю навздогін. Спішімо в Сватове, братове, - Сюди прямі дороги всі, Тут неодцвітна квітка мови Палає в райдужній росі!
4
Тут українським духом пахне (Чебрець, безсмертник і полин Залляли обшири долин) І хати сіл у білих плахтах Стоять у затишку калин.
З урбаністичного Луганська Під небо це, гучне, мов дзвін, Охоче їду - і не гасне Моя любов - печаль прекрасна - До кращої з усіх країн!
Тче нить Червона в зелен-лузі, Мережить прошву голубу... Живуть у Сватовому друзі - Є з ким розвіяти журбу, Є з ким і радість розділити, Немов хлібину за столом. Мені тут є кого любити Під Божим затишним крилом! Нема ні гонору, ні чванства, Ані великих, ні малих... Тут "зливки" рідного селянства, Тож не чужий я серед них.
2003
*Слова цього вірша Івана Низового було покладено на музику його близьким другом відомим на Луганщині композитором і співаком Василем Леоненком. До пісні ввійшли не всі рядки вірша, а ті, що підібрав особисто Василь... Ця пісня для багатьох луганчан і сватівчан є особливою ще й тому, що, на жаль, сьогодні з нами немає не тільки автора слів, а й автора музики і виконавця цієї щемної пісні (Василь Леоненко пішов за обрій через декілька місяців після Івана Низового...). Вічна їм пам"ять.
"Я Сватовим засватаний в любові" - весь твір, як зізнання, з усіх джерел визбирана краса і правда, а ще вболівання. Ця пісня - дуже світла, як пам"ять про авторів. з приємністю заслухалася. Дякую.
Тата багато що пов"язувало зі Сватовим. І мав тут він багато щирих друзів. Сватове було для Низового куточком справжньої України на її Сході... Спасибі за такий теплий відгук, Оксаночко!!!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
