Провітрю леготом і променем прогрію Свою кімнату вікнами на схід, Всі сумніви, якими я хворію, Ясним дощем прополощу як слід, І втішуся останньою весною, Бо маю вже таке передчуття, Що незабаром, скоро вже, зі мною В зажурі попрощається життя. Я не боюся тихого прощання Насамоті, без друзів і сім"ї, Аби лишень у шелесті клечання Не плакали - сміялись солов"ї...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
