Привіт,  матусю.  Ти  тепер  далеко.
Чужа  країна,  звичаї  чужі…
А  я  самотня,  як  ота  смерека,
Що  виросла  нізвідки  на  межі.
Тобі  нелегко:  цілий  день  в  роботі
За  мідяки  й  недоїдки  панів.
Без  тебе,  неню,  я  щодня  в  скорботі
І  тато..  постарів  і  помарнів.
Почав  помалу  заглядати  в  чарку.
(  бува  під  вечір  ноги  ледь  несе)
Тоді  ховаюсь  тихо  в  закамарку:
Дасть  Бог-засне,  і  бурю  пронесе.
Не  докоряй,  що  утікала  з  дому,
Що  з  хлопцями  гуляла  і  пила…
Тобі,  моя  матусю,  не  відомо,
Як  хочеться  хоч  крихітку  тепла!!!

Ти  промовчиш,  та  не  приїдеш…знову…
Лиш  зконвертуєш  в  долари  любов.
Відплачуся  й  забуду  про  розмову:
Чужішає  від  болі  рідна  кров…