Я любила тебе і щоночі пила чорну каву. Гіркий присмак розлук і загублених в роздумах фраз. Ти ховав блиск очей і усмішку звабливо-лукаву. Наші душі від болю звивалися в муках не раз.
Утікали від долі змиваючи сльози водою. Я пила знову каву, щоб більше не бачити снів. Відлітаючи в небо, гукала тебе за собою. Побоявся розкрилля: буденність лишать не посмів.
Все лишилося звичним, лиш ночі самотньо-солоні. За сценарієм щастя минають приречено дні. …Доля знову зведе і з’єднаються наші долоні. Нацукровану каву завариш з любов'ю мені….
Вітаю, ще раз! Самостійно поставили хороший вірш...Я написав у коментареві щойно, мені направте текст новий, я заміню, а цей уже повністю під вашою редакцією, змінив статус.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
