Так, так, так!!! Правда життя! Нічого, нічого сліз дитячих не варте... Читала в журналі про Віталія Козловського, як його мати виїхала, коли йому було 14 років. Ніби й не сам був, але батько зайнятий собою (можна тільки уявити), сестра-дівка- своїми особистими переживаннями-встрічаннями, а він сам собі борщі варив... Тепер, коли дитина така талановита, така поважана, можна ним, звісно, пишатися, але то - не заслуга матері! А вона й досі живе в Італіїї, збирає вирізки з преси про сина. А перед цим 10 років не бачились, навіть на концерти до нього не приїжджала, аж поки він до неї не поїхав (і знов показуха - приїхав з фотокором журналу "Віва!")...
Болюча і правдива тема. Вибір роблять не діти, а їхні батьки, свідомо чи ні. Наче й ніхто не бажає зла своїм кровинкам, а виходить те, що виходить... Вірш гарний!
Хочуть, щоб їхні діти нівчому не знали потреби. Чомусь дорослі міркують більш меркантильно. А діти просто хочуть любові. Підійде така дитина в школі, і заглядає в очі, хоче, щоб її пригорнули, щоб погладили по голівці, та, навіть, щоб було кому нагримати. І такі вони беззахисні, а потім замикаються в собі...
Хотів вступити в дискусію і захистити тих, хто поїхав, бо не по добрій волі вони там, а все таки хочуть допомогти дітям - вчитися і просто жити по-людські, щоб мали одіж не гіршу чим у інших, щоб у холодильнику не висіла миша яка зробила від голодухи суїцід, питання складне. А щоб не поїхали? В яких би умовах виростали діти, не маючи нічого - ні грошей на ліки, ні на освіту, а чи просто кишенькових на дискотеку...Чи любили б вони батьків тоді...
Погоджуюся з вами, та частково. Бо дуже рідко зустрічала тих, хто зумів зупинитися. Ну, скажімо, заробив на хліб з маслом, і починай шукати роботу тут, щоб бути поруч з дітьми. Так ні. Спочатку компютер, тоді євроремонт, машину, тоді нове житло подавай, а там ще крутішу машину... І нема кінця краю цим бажанням. Що ж роблять діти: маючи легкі гроші, бо батьки часто "відкуплюються" від них( "я ж нівчому їм не відмовляв(ла)", немаючи ніякого контролю, (добре, якщо є якась тітка-дядько, що можуть взяти на виховання, бо бабусі часто шкодують "воно ж почті сирота"), ці діти часто сунуть голову туди, куди не треба. А образи на батьків лишаються. Бачила парубка, 18 років, якого хотіли контролювати батьки (хоч той тиждень-два, коли біля сина), він через сльози питав: "А де вони були всі ці роки, коли я ріс?" Мама одного з таких хлопців, якому дала 3 освіти, приїхала глянула-п*є, пробувала щось зробити -марно, тай поїхала назад в Італію. А він побив машину-вислала гроші на іншу, вліз "під кайфом" в пригоди--посадили. Ну тепер уже зупинилася, щоб передачі возити. Знаю, це дуже спірне питання. Я, мабуть, не стільки не розумію чоловіків, вони все-таки годувальники, як мам. А ті діти, які часто голодні-холодні, бо батьки щей зловживають, часто просто моляться на своїх батьків. Парадокс???!!!!!
Складна тема, під час зустрічі в Івано-Франківську ми піднімали цю тему, саме акцентувавши увагу на тому, що треба вчасно зупинитися, але як? Парадоксально звучить, а треба на Батьківщині все починати з нуля, а там, за кордом уже все знайоме і ніби як своє...
Мені розповідали про сім'ю, дуже бідну, "безтолкову" (за оцінкою "порядних газдинь"), у них троє дітей, і які вони щасливі, коли батько з мамою везуть їх на рибалку або на лювлю раків! А то якось поїхали на Азовське море, тато ходив по пляжу... в ботинках без шнурків, бо шльопанців не було, ловили рибу, креветок, купалися, спали мало не на пляжі, але діти приїхали такі щасливі, і, як каже Олена, молилися на своїх батьків! Ось де воно, дитяче щастя... А гроші на дискотеку? Хай не ходять на неї.
У мене в селі є досить бідна сімя, але дітки там чистенькі, хай супчиком, та нагодовані. А які у них стосунки з мамою!!!!! Діти з бідних сімей вміють цінити те, що дають батьки Але більшість, на жаль, за роботою дітей не бачать((((((((((
Ми підняли дуже складну і неоднозначну тему. І все-таки поняття "любов" до батьків і дітей у різних людей різна. Навіть при батьках, які поряд і при повних статках не завжди виростають вдячні діти. Ця ниточка любові в'яжеться десь і генетично, і всім'ї, і в оточенні. А відсутність батьків поряд тільки поглиблює байдужість, користолюбство і потім наслідки. Це проблема суспільства вцілому, але кожна сім'я сама робить свій вибір. Ми всі тільки за те, аби таких проблем не було. Але на жаль...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
