Костьолу шпиль уперся в небо носом, бруківку лижуть знов і знов дощі. Стара кав"ярня з запахом на осінь, куди й забігла дівчина в плащі. Обрала столик, зняла рукавички , замовила горнятко... з мигдалем. І справжній подив пробігав по личках, а на душі легко-помітний щем. Прекрасна музика - соната чи сонета, (мабуть із Штрауса) гайнула навмання. Ну ось і кава, звісно, сигарета, декору килим (Дивно?!)- полиняв. Дівочий погляд бігав у провулку, наздоганяв одну з далеких мрій. Ледь чутний шурхіт по столі рахунком.... Прокинулась... (Лишити б чайові). Іде надвір, в предивнім стоголоссі тут рідні, і чужі сплелися мови. Прощай, кав"ярне, з запахом на осінь. Привіт! Я йду, передосінній Львове.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Сашко, молодець, що ти знову з'явився! І поезія твоя така...А як уявити, як ти її читаєш!..Гарно!!!
