Клас, перечитав і не раз, моє...Дякую!

Вітаю, Олексію!
Приємно, що не раз. Якщо так, значить - вірш заслужив. Рада. )

Наталю, життєво глибокий вірш. Сподобався! Дякую!

Дякую, Тамарочко, за "життєво-глибокий".
Якось воно само так виходить... І навіть здається, без моєї участі...)

Чудовий лірико-філософський вірш. Єдине, каштани восени не цвітуть, а вже "падають". Може цим словом і замінити? Бажаю натхнення, Наталю! Радий був нашому розвіртуаленню у Львові!))

Ні, не згідна з Вами Ярославе. Сама на власні очі бачила, як зацвіли каштани восени, була не мало подивована такою аномалією в природі.

Так, Віталіє, цієї осені каштани цвіли. А ще яблуні.. Іноді, так буває. І хоча за народною прикметою то до якихось змін, я вірю, що то на краще! Кажуть, у що віриш, те і збудеться.
Дякую!

Вітаю, Ярославе.
Я також рада нашому розвіртуаленню у Львові! Моя мрія про зустріч із вами здійснилася!
Тепер мушу терміново придумати собі нову мрію))
А каштани, зазвичай, восени дійсно падають. )) Та цієї осені у Львові каштани ... зацвіли. Сама бачила! Ні, не сама. Ми бачили те чудо із Іваном Гентошем та Галиною Михайлик і Любою Долик! І в газеті львівській про це писали. От я і використала цей факт, аби передати надію на креще для моєї ЛГ,

Наталю, неймовірно проникливий і зворушний вірш. У нас те ж зацвіли каштани.
Наперекір осені чи то навздогін весні. Головне - живемо!!!!! Трохи у світі фантазій...
так як же без них....

Вітаю, Ксеню!
Так, каштани зацвіли наперекір осені! Як і моя ЛГ, наперекір усьому вірить у все хороше і позитивне. Мрійниця! ))
Дякую!

Дуже сподобався вірш, манера написання цікава. І тема осіння якось по-новому зазвучала.

Дякую, Віталіє!
Іноді вірші виходять, як сповідь...

Така чуттєва сповідь душі... Проникливо, такі емоції живі і щирі. Гарно і душевно!

Дякую, Наталочко!
Приємно, що поділяєте зі мною роздуми, викладені у вірші.

такі ностальгійні спогади)))

... бувають, часом, і такі...
Дякую, Світланко.
Як відпочивалося?