На Львівській вулиці старенький музикант Сумну мелодію зі скрипки добуває. Недбалий одяг, без ноги, та свій талант Він не пропив, і на життя ним заробляє.
Легка мелодія летить серед дерев. Втомившись, стишено лягає на бруківці. Відлунням в душу проника солодкий щем, І розбивається, як миска на долівці.
Шматочки спогадів спалахують умить. Спішать, збираючись в мозаїку картини. Старенький музикант уміє роз'ятрить Серця, бо грає для гіркої копійчини.
Львів надихає...Я думаю, ще не один вірш з'явиться на сторінках цього і інших сайтів які написані під впливом тих подій, та і місто саме має величезну силу.
Наталочко, я надіюся, що ти не забудеш надіслати цього вірша В.Вакуленкові-К, до збірки віршів про Львів. Бач, видно, одвідуєш ти своїх дорогих родичів: була у місті Лева і в квітні! Тішуся з того, що ти там буваєш частіше, ніж наша компанія!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
