В межі засохла деревина Аж почорніла від дощів. Давно своє вже відродила, Відплодоносила... Хрущі Не прилітають у суцвіття, Не в`є гніздо весною птах. Мабуть, в городі чверть століття Тримає небо на плечах. Обходять всі її, сердешну, (Зрубати не прийшла пора), А вчора ввечері черешня Взяла і раптом зацвіла. Тендітно-білими квітками Покрились чорні гілочки, Так хусточку біленьку мама Закручує. У шкарубких Руках тримає полотнину, В трикутних згорне, А відтак, Накриє нашвидку сивини, Сховавши усміх на устах. Рідненька мамо! Йду навпроти, На стежці килим споришу. - Пошли, Господь, Свої щедроти Для мами, - Тихо попрошу.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
