Долає ранок ночі тьму В своєму вічному двобої. Мій сон сьогоднішній чому Так розтривожений тобою? Чому, скажи, мої вуста Без поцілунку ти залишив? Нерозуміння нароста І загортається у тишу. Ти ж обіймав мене у сні, Я пам'ятаю кожен дотик. В словах, що говорив мені, Вчувалися журливі ноти. Уява то моя, чи ні? Хитнулася ураз гардина... Твій голос чую вдалині, Шепочеш: " Спи, моя єдина. Світанку сяючий бутон Іще блукає десь шляхами." І знов мене солодкий сон Твоїми обійма руками.
Не хочу багато говорити, проте, соромно мені, але на троянди сьогодні коштів, на відміну від адміна, не маю, тому, сподіваюся, Наталко, ти відчуєш те тепло, котрим переповнені мої слова по відношенню до тебе в цьому коментарі... Ось так, Друзі...
Так, пане Вікторе. Я відчуваю тепло і приязнь до себе. Відчуваю не тільки від вас, але і від усіх поетів та поеток. Мені затишно на "Натхненні", тому що тут дружня, щира, весела атмосфера. Ви усі давно здружилися і вмієте підтримати один одного, допомогти при потребі. Мені дуже хочеться познайомитися з вами усіма на Уманському фестивалі. Молю Бога, щоб усе склалося вдало і я змогла приїхати в Умань.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
