Повір, мій милий, не зима, А щедра і багата осінь. Хоч павутиночка в волоссі, Причин для смутку ще нема. Повір, мій любий, не дарма Тобі я снилася ночами, Коли вогненими мечами Твій розум розривала мла.
Коли терзало каяття, Палали в спогадах години... Як промінь сонця злої днини, В твоїм житті з'явилась я. Для тебе полечу до зір, Пірну в глибини океану, І вигою на серці рану! Повір, коханий мій, повір.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
