На пустищі дикім, де зарослі трав,
Під баком, що повен помиїв,
Ведмедик потертий самотньо лежав
Із бантом рожевим на шиї.
Дощило надворі.
Скуйовджений плюш
Намокнув і злипся.
Недбало
Ведмедик лежав у калюжі.
Довкруж
Нікого не видно.
Смеркало...
Новий він колись подарований був
На свято малому хлопчині,
І довгі роки жив улюбленцем у
Великій і дружній родині.
Він вірним товаришем був у житті,
Ділив із малим перемоги.
Чому ж опинився тепер в забутті,
І кинутий обіч дороги?
Чому по життю не шануємо тих,
Хто вірним нам був,
І з роками
Про них забуваємо?
Звісно, святих
Повік не було поміж нами.
Чому не спиняємось між метушні,
Щоденних борінь до знемоги,
Не думаєм, як би жилося мені
Покинутим обіч дороги?
Наталочко, вірш такий щемливий і внутрішньо пристрасний, зачіпає, торкає, і деталі виписані дуже майстерно! Вірю кожному слову. Дякую! Я люблю сюжетні вірші, цей якраз вважаю таким.
Дякую, Лорочко, за твій небайдужий відгук на прочитаний вірш. Душа зайшлася криком, коли побачила того ведмедика дорогою на Левандівку. (Віддалений район Львова). Можливо, тому так щемно відгукнулося....
Прочитала і пригадалося, як мій молодшенький забув у поспіху свого ведмедика в Ужгороді, де ми гостювали. Як він переймався, що друг його там сам, без нього. І як він плакав щовечора за ним, бо дуже тужив. За три місяці ми знову були в тому ж домі, і як радів мій хлопчик, що ведмежа знайшлося, ніхто його не викинув. Дитина обіймала іграшку і вибачалася перед нею за свою забудькуватість. Я була вражена і щаслива, що моя дитина росте не байдужою. Коли у нього накопичується багато іграшок, якими він не грається вже, ми їх відбираємо і роздаровуємо іншим діткам, друзям чи просто дитячому садочку, знаючи, що вони ще комусь потрібні.
Я думаю, що діти, котрі цього навчені, не зможуть потім - у житті, викинути на вулицю собаку чи кішку, не зможуть відмовитися від пристарілих бабусів та дідусів. Дякую, Віталіє, що поділилася своїми спогадами.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
