Дощ цілував у сквері всі дерева Та ще й до мене ліз під парасолю. Нахабно чмокнув у загривок лева, Котрий фонтани прикрашав собою. Я від дощу сховалася в кімнаті. Він гримав гучно у вікно і двері. На ранок хмари розійшлись кудлаті, Калюжі заблищали в мокрім сквері. Хоч вітер бавиться з листочками для втіхи, Виходжу з дому, вдягнена тепліше. Зненацька крапелька зірвалася зі стріхи - Мені свій поцілунок дощ залишив.
Дякую, пане Ярославе, за теплі слова. Автор ролика - дочка Тетяна. А щоб навчитися з голосом робити та з відео, як ви з Олексієм робите, то нам іще потрібно повчитися )))
Наталочко, вірш дуже хороший, але я його б краще сприймала, якби ти ще й текст поставила. Бо я ось хочу повернутися до якогось рядка, що зачепив мене, розхвилював, а вже не маю такої змоги. Моя думка ніби летить попереду кліпа, бо я вже твої слова прочитала, хочу наступний рядок, а він ще не вискакує. Якщо можна, став на свої роботи також і тексти.
Ларисонько! Як відомо, усі користувачі інтернету діляться на категорії: чайник, юзер, ламер, хакер, ІТ спеціаліст. )) Так от, моя категорія десь між чайником та юзером )))) Тому я попросила Олексія поставити цей кліп, якого мені рік назад зробила дочка. )) Але якщо хочеш вірш, то ось він: )))
Поцілунок дощу
Дощ цілував у сквері всі дерева Та ще й до мене ліз під парасолю. Нахабно чмокнув у загривок лева, Котрий фонтани прикрашав собою.
Я від дощу сховалася в кімнаті. Він гримав гучно у вікно і двері. На ранок хмари розійшлись кудлаті, Калюжі заблищали в мокрім сквері.
Хоч вітер бавиться з листочками для втіхи, Виходжу з дому, вдягнена тепліше. Зненацька крапелька зірвалася зі стріхи - Мені свій поцілунок дощ залишив.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
