Летіли лелеки, лишаючи в небі "курли".
Летіли здалеку, спішили до рідного дому...
На крилах весну і надію на щастя несли
На землю Вітчизни летіли, долаючи втому.
Їх кликала пам"ять батьків і священна земля,
І теплі дощі, і молочні тумани світання.
І стежка в"юнка, на якій рудокосе маля
Так довго рукою махало услід на прощання...
Їх кликали трави, що буйно росли бережком,
І запах п"янкий чебрецю, материнки і м"яти.
І гамір хлоп"ят голопузих над тихим ставком,
Коли понад вечір вони прибігали купатись.
Вкладали у мирне "курли" вічну радість і щем,
І світлу любов, і надію, та віру пташину,
Бо в ріднім краю житти краще для них, та іще:
Зрікатись не вміли ніколи птахи Батьківщини.
Повчальний вірш, Наталочко! В останньому рядку весь задум. Але, напевне, ти й не задумалась над тим, що курличуть журавлі... Щиро! Ключі журавлині лишали у небі "курли" - вихід тут є.
...Вкладали у мирне "курли" вічну радість і щем, І світлу любов, і надію, та віру пташину, Бо в ріднім краю житти краще для них, та іще: Зрікатись не вміли ніколи птахи Батьківщини... - все вірно і вдало сказано.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
- все вірно і вдало сказано. 