Серед гаїв зеленокосих, Там, за селом, Шлях, що заплутався за обрій, Ліг полотном, А понад шляхом, на черешнях Буяє цвіт, Дочці матуся промовляє: - Пора в політ! До тебе світ сміється, доню, З дитячих мрій, Серед усіх шляхів життєвих Знайди ти свій. Даруй тепло всім добрим людям, А злих - прости... - Та як же я без тебе, мамо? - Лети... Лети... Нехай про мене нагадає Спів солов'я, Тебе завжди удома, доню, Чекаю я. Шепочу молитви тихенько, Де б не була, Щоб щастя доля дарувала, І два крила. Та коли важко тобі стане, Охопить сум, Коли життя твоє торкнеться Мінорних струн, Лети до маминого серця, Воно умить Загоїть ласкою своєю Все, що болить. Бо серце мамине навіки - Вміст доброти. - А як же ти без мене, мамо? - Лети... Лети...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
