І сльози, і радість - усе проминає колись,
Зникає під сонцем, як дрібка солодкої вати.
І мрії відходять, які за роки не збулись,
Ховаючи в пам`яті прагнення вічне - кохати.

Усе затихає: і шторм безупинних проблем,
І те, що тобі в цьому світі здавалось важливим.
Лиш спогади пахнуть забутим гірким мигдалем,
І ниють ночами обшарпані, зранені крила.

Та в час, коли день заглядає у шпарку гардин,
Ти вже не лежиш і не плачеш невтішно. 
Натомість
У вузол збираєш волосся розкішний бурштин
І знов робиш крок відчайдушний в хитку невідомість.

07.03.2015р.