Випав дощ. Взимку. Попри закони, Із бездонного Синього неба Краплі падали Прямо на тебе, Цілували, Котились за комір. Як могло таке статись Зимою? В час, Коли крижані заметілі Випускають метелики Білі, І душа оповита журою? Коли сковане Холодом серце, І життя Затискає в лещАта, Ніжні, Лагідні краплі-малята Зігрівають. Як сталося все це? Почуття, Що намріяні снами, Що у долі Намолені слізно, Наче дощ - Той, що випав запізно, Кожну краплю Ти ловиш губами.
"Ловити губами краплі", наче хапатися за соломинку, ловити кожну можливість і надію. Вітаю, Наталю, із гарним віршем! Зимове кохання нині в моді, тому не змінюймо курс до весни!
...Кожну каплю Ти ловиш губами. Коли можна було напитися вдосталь, то пити чомусь нехотілося, а зараз, справді, радію кожній краплині... Неначе про мене...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
