* * *
Збагнулося: для щастя треба мало.
Комусь – куточка власного. І все.
Комусь – одного прохідного бала.
Когось за щастям у світи несе.
Комусь потрібна лиш посудомийка,
Чи вільний злюб, чи в паспорті щоб штамп,
Чи до колекції нова копійка,
Нова посада, членство, дифірамб.
Хоч не рости трава! Хоч і по трупах!
Хоча б для цього – кривда і хула.
Візьмеш для цього хрест, знамено, рупор.
Будь-хто на поміч: Будда, Йсус, Аллах.
Комусь потрібні хатка і три сотки.
Комусь – і в Конча-Заспі тіснота.
Аллах не скаже, чи була в них совість.
І Йсус прощає вбивцям і катам.
Для вірша ж треба просто хоч би вітру
До лоба. Свіжого, як теплий бриз, не більш.
З півтонни болю-стимулу й палітра,
Де тихо вибруньковується вірш.
|