ВЕСНА-2015

1. Сипле квітень п’янкі привіти,

Обціловує світ вустами.

Весняним обв’язавшись вітром,

Від краси цеї просто тану.

Никнуть сутінки вмить останні,

Піє соло пташина рання.

Огорнувши плечі світанком,

Заслухаюсь ноктюрнами травня.

О, яка ж тут краса довкружно!

А ще ж будуть дива у літа!

Все в Природи – і мирно, й дружно,

Тільки хтось хоче все це вбити!

2. А весни, молоді, веселі, бистрокрилі,

Осяяні зелом, обійняті теплом,

У наші дні – не ті: їх пíтьмою накрило.

Кує весна для миру новий металолом.

Летять птахи – звідтіль, бо випаленим травам

Бракує сил й безпеки вродити пагінці.

Засіяли поля свинцем ворожі лави,

І забарились миру провісники-гінці.

Стрічаєм день одним: чи вистоять відважні?

Чи накують літа їм ворожки із зозуль?

За вбитого – живих, за п’ядь землі – два сажні...

Така весна цьогоріч. Дощі – лишень із куль.

І плодить враг нових вовків в овечих шкурах.

О доки світом правитимуть ці земні «боги»?!

Угоди перемир’я для них – макулатура,

А їхні підписанти обоє – вороги!

Були часи, що ми і сіяли в шоломах.

Було, коса – в руках, а збоку – вірний меч...

Хай наші всі сини повернуться додому,

Та тільки зі щитом, а зайдам – нагла смерть!

Хай в Лету йдуть ці рими: війна, а ще – руїна,

Нехай вітри новітні нищівно їх дунуть!

А клаптик світу із найменням Україна Виборює життя,

наближує Весну.

(© Copyright: Любов СЕРДУНИЧ, 3 квітня, 28 березня 2015).