Ми чекаємо свят пречудових, Ми бажаєм дарунків святкових…
Чи підносимо очі до Неба?
І чи згадуєм, Боже, про Тебе?!
Поспішаємо! Встигнути треба Все зробити, поїсти, поспати…
А чи маємо ми потребу
Слово вдячності Богу сказати?!
Світ наш виплеканий із любові… Все, що маєм, — дарунки від Бога!
Але ми поспішаєм до Нього,
Коли душу стискає тривога.
Не відкине!!! Пригорне, обійме, Ніби Батько заблудшу дитину…
Не тікайте з Його обіймів
І повірте у Божого Сина!
Бог Його дарував для тебе! То жертовний Дарунок Любові,
Щоб відкрити для кожного Небо,
Освятивши безцінною кров’ю…
На колінах біля розп’яття: Ти—дорога, життя й воскресіння!
О, Ісус—Ти воістину Свято.
Я радію Твоєму Спасінню!!!
| 
