Оце й усе! Кінець всьому сьогодні! Я в розпачі, неначе у безодні... Душа не може болю пережити, Не можу більше вірити й любити... І вороття, здається, вже нема... Враз голосочок рідний: "Мамо! Ма...!” Рука дитяча притулилась тихо І відступає невідступне лихо, Хоч ще нестерпно боляче і важко І серце б’ється ніби в клітці пташка І сльози ще не можу зупинити... Не хочеться?! Ні! Я вже хочу жити! І знову вчитись, вірити й любити, Прощати й зло добром благословити, Хоч ще душа в неспокої болить.. Бо так нам Бог велить! І гріє душу істина оця, Струмочком в серці оживає мрія: Так хочеться, щоб не було кінця, А був початок і жила Надія! 1995р.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
