Чому про тебе всі мої думки, Веселі і сумні, щасливі і бентежні? Неспинні, як у березні струмки, Схвильовані й такі необережні У ніжності, й у відгуку стрімкі.
Хотів би я, щоб ти почула їх, Хмільне сум'яття щиро зрозуміла, Ще не моя жадана Суламіф, Але завжди для мене мила, мила Та недоступно-юна (це ж бо - гріх!).
І ці думки ніяк не прожену, Вони на чатах болем мого серця Про тебе марять, наче про жону, Оту, єдину, із мого реберця, І зовсім не чужу, не крижану...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
