Моя душа, пустотливим пухнастим кошеням, підкрадається до твоєї душі тихенько ззаду. Торкається легенько лапкою плеча і прожогом мчить, наче вітер, назад озираючись, кличучи за собою. Твоя душа піддається на ту провокацію, і летить вихором вслід за моєю навздогін таким же прудким кошеням. Ловимо відблиски сонячних зайчиків на стіні, бавимось, милуємось тендітними метеликами думок, що полохливо пурхають довкола нас, мружимося від щастя й задоволення, і тої дитячої забавки.

Натомившись з тої гри згорнуться наші душі у кошику клубочками, мов Інь і Ян, та й так собі дріматимуть на сонечку. Інь і Ян, дві душі, дві протилежності, що завжди разом до безкінечності. Бо безкінечна ніжність до тебе, бо безкінечна любов, бо прекрасні почуття, що горять в наших серцях.

У цілому всесвіті, чи це будемо ми, чи не ми, а клубочки споріднених протилежністю душ будуть завжди, мов Інь і Ян, мов пустотливі пухнасті котики, чи навіть золотаві сонячні зайчики… І ніжність, що хлюпоче із мого серця, геть усе заполонила. Тобі її подарую! Бери, у мене є ще.