Мені  всміхались  небеса,
І  напували  спраглу  душу.
Так,  я  щасливою  була,
Як  море,  що  цілує  сушу.
Заглянувши  у  неба  синь,
Здалось  мені,  що  я  пір"їна.
Манило,  кликало  воно...
Відчула,  як  до  нього  лину.
Легенький  трепет  охопив,
Відчула  злету  насолоду.
Мені  б  тоді  про  все  забуть,,
І  пити,  пити  ту  свободу.
Нараз  збудившись  з  того  сну,
Знову  вернулась  у  реальність.
Де  в  небо  ніколи  глядіть,
Яке  ще  небо?  Це  така  банальність...