|
Тихо звучать у кімнаті нейлонові струни,
Шалик цілунків легких і забутий романс,
Дивні картини на стінах, мальовані руни,
Оберігають крихкий шанс.
Як нам зцілити твої пошматовані крила?
Знову навчити літати над прірвою днів?
Де ж та закута закляттями демонів сила?
Де ті чертоги страшних чаклунів?
Злітай! Там, попереду, рай!
Там попереду світло.
Ти лиш тільки згадай.
Знай! Не барись, не звертай!
Шлях іще не закритий,
У майбутній розмай.
Лиш не питай про минуле,
Те, що було – відгуло,
Помахом вільним,
Птахом повільним,
До сонця.
Стрілки приречені вічно кружляти по колу,
Навіть спинившись вони не затримають час,
Не зупиняйся, бо в ньому загубишся знову,
Треба летіти, тоді він подбає про нас.
Хто розповів про тяжку і зрадливу дорогу?
Прагнув, щоб вірила – щастя уже не знайдеш?
Про недосяжність, непевність чия засторога,
Переконала - злітати не треба, впадеш.
Мрій! Не лякайся подій!
Світ тримає надія,
На збуття всіх надій.
Злітай! Там, попереду, рай!
Там попереду світло.
Ти лиш тільки згадай.
Струни звучать у кімнаті,
Шалик цілунків легких,
Дивні картини,
Руни на стінах.
Чекають…
На кохання політ.
| 
