На міліард поповнив хтось рахунок, Хтось увійшов у всі можливі блоки, Когось чекає зрадника цілунок, Комусь в прямім ефірі зняли вроки. Від пафосу вже шаленіють блоги, Гуде як вулик на весні парламент, На подіумі довжелезні ноги, А мій сусід газда – кладе фундамент.
Власна хата – власна правда, Буде хай життя нівроку, Нас сусід покликав на толоку. Власна хата – власна правда, Щоб було життя нівроку, Йдемо до сусіда на толоку. Усмішки, дотепне крепке слово, Руки вправні, мокрі сильні спини,
Опинились тут не випадково, Чоловічий гарт мурує стіни. Майорить над дахом новим квітка, Марш до столу, будемо співати, Наливає чарочку сусідка, Кличе знову – хату малювати.
Толока...колись щосуботи бував на ній. Будувалися всі - сусіди, родичі, друзі, колеги та і сам без допомоги людей нічого зробити серйозне не міг. Дружно з жартами і оковитою все робилося і ніби і втоми не було. Зараз уже все... Ніхто нічого не будує, всі поховалися за стіни своїх фортець, кожний сам по собі...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
