ПОВНЯ
Під одурілий спів цикад,
В сливовій ночі м’якоті,
Нахабний півночі бастард
Цілує лоно макове.
Кружало місячного сну
Лампадою вигойдує
Ніч чорномастеву хмільну,
Немов портову хвойду і
За комір хмар кладе мідяк
Своєї жовтоокості.
Капризних уст гіркий коньяк
Настояний безсовісно.
Літепло плачеться ліхтар
Над брами візерунками,
Де ґраток кований тягар
З бруківки пнеться лунко так.
Намащений на плечі джем
Густого шалу літнього,
Забутого на час дощем.
І знов до тебе липну я…
Під небезпечний спів цикад,
З благословення теміні,
Усе між нами – шоколад!
У звуках твого імені…
| 
