Найвищий час нам вчитися свободи, Імплантувати в ідеологію любов, І торувати правду сьомим потом До піднебіння справедливості сього. Час слушний є, ми ним, повір, багаті, І дзвін намолює небесні образи, Нас прикували не ворожі ґрати, А небажання вирватись з пітьми. Ми потопаєм в осуді і злості, Нас нарікання смокче як черв’як, Найвищий час повстати з себе-рабства І присмирити ненаситний смак. Творім неполітизовану свободу, Заради себе – вольності душі, Хай буде в ній нескОрене й просторе Бажання рідності на батьківській землі.
Саме час після стількох років поневолення встати з колін і усвідомити,що ми-велика нація,гідна добробуту і поваги від інших народів.Актуальний вірш,життєстверджуючий і спонукальний!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
