Весна-це жінка. Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння... Це точно, Наталю... Гарний вірш, "в ногу" з сьогоднішнім днем

Весна, як жінка усміхнулась
І забриніла, мов струна
Від березневого застілля
І вересневого вина.
Насупила красиві брови
І хмари впали до землі.
Це жінка править балом знову –
Їй то великі... то малі…
Весна і жінка. Сонце в небі
Розбудить поцілунком день,
Промінням горнеться до тебе.
Теплом коханої лишень...

Ну от, хотіла писати слова захоплення - одній Наталі, а тепер смакую ще й Тамарині рядки... Дівчата, ви обидві класно написали!

Ларисочко, зі святом нас, іноді примхливих))) То Наталчині рядки і сьогоднішні сніги породили мої рядочки)))Дякую!

Наталю, чудова поезія! В обране!!!
Я навіть продовжила жартома:

Весна і жінка - вишнева гілка:
Квіткує зрання, межи світання,
і соковіє, і щастя мріє,
І вередує - кислить, міркує,
І все їй личить - все їй пасує,
Вона так щастю щедро позує!
А чи ж бо має - один Бог знає.
Та з понеділка все забуває...

Оксано, чудове продовження. Але його треба виокремити - це самостійний твір! Так само - і з Тамариним "продовженням"...

Весна в душі ,весна в природі...
Весняний настрій знову в моді!
УРА!

гарно так))) а вишнева гілка, у мене є такий вірш російською,саме весною теж і виник...мабуть, кожна жінка проходить через цю асоціацію в певний життєвий момент