Як же гарно, Наталочко... Неймовірно живі образи довкола двох загублених зірок. А он той момент із струшуванням снігу - то вже ніби й на торк відчуваєш вологу прохолоду зимового вечора! Браво! Браво, чарівна Поетесо!!!
Вже вкотре, як завжди після вірша, вміщеного на "Натхненні, побував на Вашій сторінці в КП. Як кажуть в Одесі, "таки да!", талант він і є талант. Хай квітне на радість людям!
В обіймах ночі змерзли ліхтарі, Розсипавши медово-жовті плями. Уздовж вітрин, освітлених вогнями, Ми, наче дві загублені зорі, Дуже сподобалися ці рядки! Дякую за красу!
ЧУДОВО!!!...В застиглій тиші довго снуємо, Замерзлі пальці гріємо вустами, Дзвенить повітря свіже поміж нами... Сподобалось ВСЕ!!! Тепер і люті морози не страшні...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Дякую, Лесенько!Радію, що так чуттєво сприймається - не лише зором, але й на дотик!Спасибі, моя хороша!
Так, кохання зігріває навіть у найлютіші холоди!Щиро Вам дякую, Helen!
