***
зриваю окови чорні
з пошарпаних часом вікон
шукаю для ран мажорних
миттєві холодні ліки
і хоч застигає спазмом
у серці кровава дійсність
вже знаю - несправжнє "разом"
бо справді занадто різні
над бруньками золотими
посіяли мойри попіл
як змії у небі - зими
як спогади - мох на плоті
он грудки останніх явлень
на сірій землі вечірній
де рвуться уже безтямно
обійми давно нещирі
вже он опадає долі
остання прикмета чорна
і сонце надривно дго́рі
волочить спасенні жорна
прийми сю покуту світе
пробач се розбите скельце
полоще весною вітер
кроваве прозріле серце
(15.03.15)
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
