Зрікаюся болю сьогодні, Запалюю свІчі надій. Втікаю од тої безодні, Де стогне розпуки завій. І голос чужої зневіри... Та буде все добре - Лиш так! Далеко од грішної прірви Покути протертий гамак, Натягнутий цупко Всевишнім - Вибілює сонце і дощ... Натомість змагати у тиші Іду за просвітником прощ, Благаючи світла і неба, Блаженних світань і зорі... Зректися, Зректися від тебе Допоки під силу!!! Вгорі Засіяти чистою синню Отроцтво лелійних садів, Аби не гірчило полинню, Аби кровоточних слідів У серці моїм не зосталось! Ні тліні, Ні темних корчів, Ні болю, Ні сивого жалю... Лиш вогник Надії-свічІ... (3.12.12)
Прочитала на одному подиху, ледь не задихнулась, навіть шкодую, що це не я написала... хоч в нім багато болю, але так вже сподобалось, проникло в саму душу...
Глибоко душевно і духовно. вогник Надії-свічІ... Достатньо вогнику і серце заясніє, Достатньо поштовху і біль заціпеніє. А небо поціновує змагання! Це крок! Той крок, що прощу починає.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
