Згадалася фраза мудрого Соломона: "Все проходить...."

Так каже один мій знайомий: "Та й це минеться, Лесю..."))))
Дякую, Наталю... Моя ЛГ - в щирій надії!

Правильно твій знайомий каже, Лесю! А мій знайомий колись писав:"Усе проходить крім...". Але, повір, пройшло і крім...хоч і з болями і ранами. Але час, відстань і обставини роблять свою справу.
Як казав ще один знайомий "Все треба пережить "как стихийное бедствие". От така каша-маляша вийшла

"Не Ви, як жаль, та, певно, інший хтось
Музи́кою на завтра зодягнеться"

Мусить пройти... А,як не пройти, то хоча б стишити того звучання журливого у серці...
Дякую Вам, Тамаро, за смаковито-життєвий комент...Час - справжній Знахар до сердечних ран!)))

Лесю, вдалося передати стан ЛГ!

Сподіваюсь,що так... Дякую!)

чуттєво, торкається душі)

Дякую, Таню...

Зітруться ті відлуння стоголось,
Котрі торкали передзвоном серце...
Не Ви, як жаль, та, певно, інший хтось
Музи́кою на завтра зодягне́ться ... - звучить, Лесю, як афоризм! І запам'ятовується.

Дякую, Ларисонько...

Гарний вірш - живий, чуттєвий, барвистий...

Дякую, п.Вікторе, на добрім слові...

Лесенько, заходжу Вас читати завжди, хоч і не завжди щось пишу.....
Раджу зняти вірш, подумати над ним і знову виставити за якийсь час....
Остання строфа дуже спрощення, як для Вашої майстерності і не несе чогось такого особливого

Дякую, Софіє... То дуже приємна Ваша увага, за яку щиро-прещиро дякую!))) Майстерність свою судити не візьмуся...) Щодо Вашої поради - навіть не знаю... Проте,ніколи ще не знімала того, що вже виставила))))