***
Відсіріло  в  моєму  вікні,
Тільки  сиво  ще  в’ється  фіранка...
Ти  нашіптуєш  тихо  мені:
Не  торкай,  то  -  гірка  філіжанка.
Та  й  вже  варто  навчитися  жить,
Щоб  минуле  не  то́рсати  більно...
Але  пам’ять  огудно  дрижить  -
Все  зове  у  відбуле  безвільно.
І  защо́раз  лищається  шрам
Десь  глибоко-глибоко  на  денці  -
Надокучлива  тінь,  наче  спам,
Темна  крига  у  світлому  серці...

Та,  на  Бога,  в  сумному  вікні,
Чи  не  вперше  займається  колір  -
Ти  нашіптуєш  сонця  мені,
Насипаючи  неба  за  комір...
(11.01.13)