У вечірнім часі затихає віддих Сонячного вітру. На вікні півсну Притулились ясні сріблолисті квіти Дивним візерунком. Місячну луну Ще не розсипали ангели маленькі У долину ночі. Мліє небокрай, Там де кулачками затулені жменьки Їхні чародійні. Ще мовчить скрипаль - Дядько сивовусий на горі незримій, Не сонько незрілий, а умілий Сонь! Вишиває небо хмари павутинні Рушничком парчевим, доки жде долонь Плетива нічного. Зморене довкілля. На чубатій стрісі умостивсь кажан Першої зірниці, першого сузір'я, Поки затихає сонячний орган У вечірнім часі. А з вікна навпроти Голосок маляти, мов солодкий мед. Кілька ще краплинок, обважніють соти Ночі і накриє місто сонний плед... (4.04.13)