О, скільки мовчання в тобІ!
О, скільки несказано мною...--До болю бизько. Вірш чудовий

Певно, в житті кожного інколи стається щось схоже... На жаль...
Та не будемо сумувати! Зі святом Вас!!!
І щедро дякую за комент)))

Проникливо і щемно...Часом недосказане боляче ранить вразливу душу...Хай таких табу буде якнайменше!

Дякую, дорога Наталочко! Хай і Твоя доленька не знає тих печальних табу!!!
Зі Святом Тебе!!!

А буває так, що несказанне, ще більше ранить чим сказане. Лесю, чудовий вірш - глибокий...

Життя багате на різні еманації слова і безслів"я...
Дякую за глибину бачення, Олексію...
Зі святом!!!

Канони мовчання... Якщо це канони, то їх, можливо, і треба дотримуватись...А якщо недомовки...то про це іноді можна дійсно пожалкувати...Гарний вірш Лесю, заставив задуматись...згадати...

Інколи власні необгрунтовані табу, накопичуючись у часі, можуть вже видаватися канонами... Хоча, звісно, глянути й на це можна з різних боків і побачити різного - залежнодо ситуації))))
Дякую, Тамарочко, спокусили мене до філософування))))
Зі Святом Вас!!!!

З перших рядків - оригінально:

Між нами - табу недослів,
Між нами - канва недомовок... Сподобалося, метафорично! І тривожно...

Дякую. Ларисонько! Щиро дякую за тепло торку...
Зі святом Вас!!!

Зринає табу недослів,
Канва недомовок між вами...
Хто ставить незримий заслін
Між душами і між вустами?
Пече недописаний вірш,
Ятрить невигоєна рана.
Занурюйся в музику тиш,
Пірнай у проміння світання!
Колись перейдеш рубікон,
Збагнеш усі таїни світу.
Та знай лиш, любов - це Закон
І... купа питань без одвіту...